наручний
НАРУ́ЧНИЙ, а, е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці.
Наручний годинник став відомим наприкінці XIX сторіччя (Наука.., 12, 1960, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наручний — нару́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- наручний — -а, -е. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наручний — НАРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який надівається на руку, признач. для носіння на руці. Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник (Л. Словник української мови у 20 томах