1. Словник української мови в 11 томах

наруч

НА́РУЧ, присл., розм. Збігаючись з чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін.

У натовпі де-не-де Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (Головко, II, 1957, 305).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наруч — на́руч прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. наруч — пр., на руку <�ковінька>. Словник синонімів Караванського
  3. наруч — присл., розм. Збігаючись із чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наруч — НА́РУЧ, присл., розм. 1. На користь, в інтересах. У натовпі де-не-деь Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (А. Головко). 2. Зручно, вигідно. В конторі артілі сидить рахівник за столом над своїми паперами. Сам собі. А це йому й наруч – заклопотаний якоюсь спішною справою (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. наруч — На́руч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. наруч — Наруч нар. На-руку, съ руки, кстати. А йому се й наруч. Словник української мови Грінченка