1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наручники

нару́чники

-ів, мн. (одн. наручник, -а, ч.).

З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наручники — Кайданки; НАРУЧЧЯ б.з., браслет; Р. оберемок. Словник синонімів Караванського
  2. наручники — див. кайдани Словник синонімів Вусика
  3. наручники — НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод .. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (М. Словник української мови у 20 томах
  4. наручники — НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З’єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод.. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (Руд., Вітер.. Словник української мови в 11 томах