наручники

нару́чники

-ів, мн. (одн. наручник, -а, ч.).

З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим.

Значення в інших словниках

1. наручники — Кайданки; НАРУЧЧЯ б.з., браслет; Р. оберемок.  Словник синонімів Караванського
2. наручники — див. кайдани  Словник синонімів Вусика
3. наручники — НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод .. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (М.  Словник української мови у 20 томах
4. наручники — НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З’єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод.. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (Руд., Вітер..  Словник української мови в 11 томах