наручники —
-ів, мн. (одн. наручник, -а, ч.). З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наручники —
НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З'єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод .. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (М.
Словник української мови у 20 томах
наручники —
НАРУ́ЧНИКИ, ів, мн. (одн. нару́чник, а, ч.). З’єднані ланцюжком металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим. Солод.. заклав руки за спину, ніби відчував на них наручники (Руд., Вітер..
Словник української мови в 11 томах