наруч —
на́руч прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
Орфографічний словник української мови
наруч —
присл., розм. Збігаючись із чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наруч —
НА́РУЧ, присл., розм. 1. На користь, в інтересах. У натовпі де-не-деь Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (А. Головко). 2. Зручно, вигідно. В конторі артілі сидить рахівник за столом над своїми паперами. Сам собі. А це йому й наруч – заклопотаний якоюсь спішною справою (А. Головко).
Словник української мови у 20 томах
наруч —
На́руч, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наруч —
НА́РУЧ, присл., розм. Збігаючись з чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін. У натовпі де-не-де Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (Головко, II, 1957, 305).
Словник української мови в 11 томах
наруч —
Наруч нар. На-руку, съ руки, кстати. А йому се й наруч.
Словник української мови Грінченка