наруч
НА́РУЧ, присл., розм.
1. На користь, в інтересах.
У натовпі де-не-деь Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (А. Головко).
2. Зручно, вигідно.
В конторі артілі сидить рахівник за столом над своїми паперами. Сам собі. А це йому й наруч – заклопотаний якоюсь спішною справою (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)