наруч

на́руч

присл., розм.

Збігаючись із чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін.

Значення в інших словниках

1. наруч — на́руч прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. наруч — пр., на руку <�ковінька>.  Словник синонімів Караванського
3. наруч — НА́РУЧ, присл., розм. 1. На користь, в інтересах. У натовпі де-не-деь Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (А. Головко). 2. Зручно, вигідно. В конторі артілі сидить рахівник за столом над своїми паперами. Сам собі. А це йому й наруч – заклопотаний якоюсь спішною справою (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. наруч — На́руч, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. наруч — НА́РУЧ, присл., розм. Збігаючись з чиїмись інтересами, бажаннями і т. ін. У натовпі де-не-де Гмирі наруч почулися вигуки невдоволення Цигулею (Головко, II, 1957, 305).  Словник української мови в 11 томах
6. наруч — Наруч нар. На-руку, съ руки, кстати. А йому се й наруч.  Словник української мови Грінченка