наставити

наста́вити 1

дієслово доконаного виду

поставити якусь кількість; навести; наблизити

наста́вити 2

дієслово доконаного виду

навчити

Значення в інших словниках

1. наставити — [наставиетие] -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи  Орфоепічний словник української мови
2. наставити — I див. наставляти I. II див. наставляти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наставити — НАСТА́ВИТИ¹ див. наставля́ти¹. НАСТА́ВИТИ² див. наставля́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. наставити — НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.  Словник синонімів української мови
5. наставити — НАСТА́ВИТИ¹ див. наставля́ти¹. НАСТА́ВИТИ² див. наставля́ти².  Словник української мови в 11 томах
6. наставити — Наставити, -ся см. наставляти, -ся.  Словник української мови Грінченка