настановити

настанови́ти 1

дієслово доконаного виду

поставити якусь кількість; наблизити; призначити

настанови́ти 2

дієслово доконаного виду

повчати

Значення в інших словниках

1. настановити — [настановитие] -ноуўл'у, -овиеш, -оўл'ат'; нак. -ви, -ноув'іт'  Орфоепічний словник української мови
2. настановити — I див. настановляти I. II див. настановляти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настановити — НАСТАНОВИ́ТИ¹ див. настановля́ти¹. НАСТАНОВИ́ТИ² див. настановля́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. настановити — ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), УВО́ДИТИ (ВВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ (ВСТАВЛЯ́ТИ) заст., НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно).  Словник синонімів української мови
5. настановити — НАСТАНОВИ́ТИ¹ див. настановля́ти¹. НАСТАНОВИ́ТИ² див. настановля́ти².  Словник української мови в 11 томах
6. настановити — Настановити, -ся см. настановляти, -ся.  Словник української мови Грінченка