нахабник

наха́бник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. нахабник — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
2. нахабник — -а, ч., розм. Те саме, що нахаба I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахабник — НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки .. відчиняє “салон” (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. нахабник — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо).  Словник синонімів української мови
5. нахабник — НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки.. відчиняє "салон" (Фр., VII, 1951, 20).  Словник української мови в 11 томах