начотник —
НАЧО́ТНИК, а, ч. 1. заст. У православії – мирянин, допущений до читання священних текстів у церкві чи вдома у віруючих; псаломщик; // рел. У старовірців – людина, начитана в церковних книгах. 2. Той, хто багато читає, але поверхово, механічно, некритично засвоює прочитане.
Словник української мови у 20 томах