нащебетати — Орфографічний словник української мови

нащебетати — -ечу, -ечеш, док., перех., розм. 1》 Багато, досхочу пощебетати. 2》 Наговорити багато (перев. дзвінко й весело). Великий тлумачний словник сучасної мови
нащебетати — НАЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док., розм. 1. Багато, досхочу пощебетати. Нащебече соловейко в гаю. 2. чого і без прям. дод. Наговорити багато (перев. дзвінко й весело). Словник української мови у 20 томах
нащебетати — НАЩЕБЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док., перех., розм. 1. Багато, досхочу пощебетати. Вона була прудкенька, немов пташка, та жодна пташка, мабуть, не нащебече у годину такого, як вона (Вовчок, І, 1955, 352). 2. Наговорити багато (перев. дзвінко й весело). Словник української мови в 11 томах
нащебетати — Нащебетати, -бечу, -чеш гл. 1) Нащебетать. 2) Наговорить много. Дівчата прибіжять, нащебечуть. МВ. І. 36. Словник української мови Грінченка