невпізнання — Орфографічний словник української мови

невпізнання — -я, с. Стан, ситуація, коли хтось кого-, що-небудь не впізнає. Великий тлумачний словник сучасної мови
невпізнання — НЕВПІЗНА́ННЯ, я, с. (1) До невпізна́ння – так, що не можна пізнати. Змінився Максим до невпізнання навіть зовні. Схуд, витягся вгору, роздався в плечах (В. Козаченко); Міраж може до невпізнання змінити усе довкола (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
невпізнання — НЕВПІЗНА́ННЯ, я, с.: До невпізна́ння — так, що не можна пізнати. Під керівництвом Комуністичної партії радянські люди до невпізнання перетворили старі промислові райони (Наука.., 4, 1957, 3); Змінився Максим до невпізнання навіть зовні. Словник української мови в 11 томах