невпізнання

невпізна́ння

-я, с.

Стан, ситуація, коли хтось кого-, що-небудь не впізнає.

Значення в інших словниках

1. невпізнання — невпізна́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. невпізнання — НЕВПІЗНА́ННЯ, я, с. (1) До невпізна́ння – так, що не можна пізнати. Змінився Максим до невпізнання навіть зовні. Схуд, витягся вгору, роздався в плечах (В. Козаченко); Міраж може до невпізнання змінити усе довкола (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. невпізнання — НЕВПІЗНА́ННЯ, я, с.: До невпізна́ння — так, що не можна пізнати. Під керівництвом Комуністичної партії радянські люди до невпізнання перетворили старі промислові райони (Наука.., 4, 1957, 3); Змінився Максим до невпізнання навіть зовні.  Словник української мови в 11 томах