Значення в інших словниках
-
неминучий —
НЕМИНУЧИЙ – НЕМИНУЩИЙ Неминучий. Якого не можна уникнути, обійти, який обов’язково має наступити, відбутися тощо; певний, очевидний; обов’язковий, неодмінний. Зачав Василько плакати.
Літературне слововживання
-
неминучий —
(крах) невідворотний, невідхильний, невідверненний, г. невідкличний.
Словник синонімів Караванського
-
неминучий —
-а, -е. 1》 Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має настати, відбутися і т. ін. || у знач. ім. неминуче, -чого, с. Те, що обов'язково має настати, відбутися і т. ін. || Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
неминучий —
НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е. 1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має настати, відбутися і т. ін.; невідворотний. Все ж ти хоч бігай – не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Я.
Словник української мови у 20 томах
-
неминучий —
НЕМИНУ́ЧИЙ (про дію, подію, явище — якого не можна уникнути, відвернути), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕВІДВОРО́ТНИЙ, НЕВІДХИ́ЛЬНИЙ, НЕУСУВНИ́Й рідше (про щось перев.
Словник синонімів української мови
-
неминучий —
Немину́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
неминучий —
НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е. 1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов’язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Щог.
Словник української мови в 11 томах
-
неминучий —
Неминучий, -а, -е Неминуемый, неизбѣжный. Біду побачив неминучу. Котл. Ен. IV. 12.
Словник української мови Грінченка