неначеб —
НЕНА́ЧЕБ¹, спол. 1. порівняльний. Те саме, що неначе¹ 1. Марія отворила широко очі на козаків, подалася вперед, неначеб хотіла підбігти й не пустити їх спів з хати (В. Стефаник). 2. з'ясувальний. Те саме, що неначе¹ 2. НЕНА́ЧЕБ², част. власне мод. Уживається у знач. част. неначе.
Словник української мови у 20 томах