неначеб

НЕНА́ЧЕБ¹, спол.

1. порівняльний. Те саме, що неначе¹ 1.

Марія отворила широко очі на козаків, подалася вперед, неначеб хотіла підбігти й не пустити їх спів з хати (В. Стефаник).

2. з'ясувальний. Те саме, що неначе¹ 2.

НЕНА́ЧЕБ², част. власне мод.

Уживається у знач. част. неначе.

Значення в інших словниках

1. неначеб — нена́чеб сполучник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови