неначебто
НЕНА́ЧЕБТО¹, спол.
1. порівняльний. Те саме, що неначе¹ 1.
Регочуться, плигають і кричать [ягнята], Неначебто бояться вовкулаки (Л. Глібов);
Зі мною тінь ходила, Неначебто водила По свіжому сліду (П. Воронько).
2. з'ясувальний. Те саме, що неначе¹ 2.
НЕНА́ЧЕБТО², част. власне мод.
Уживається у знач. част. неначе.
Вибух, яким спалахнув цей чорнявий хлопець.., провіщав, що за цією неначебто одноманітністю ховаються різні вдачі й темпераменти (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)