непомітно —
НЕПОМІ́ТНО. Присл. до непомі́тний 1. Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (С. Васильченко); В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (О. Довженко); // у знач. присудк. сл. Не можна помітити. – Вам непомітно, що ми пливемо (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
непомітно —
НЕПОМІ́ТНО. Присл. до непомі́тний 1. Дівчата непомітно зглянулись і осміхнулись (Вас., II, 1959, 48); В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки (Довж., І, 1958, 95); // у знач. присудк. сл. Не можна помітити. — Вам непомітно, що ми пливемо (Коцюб., II, 1955, 289).
Словник української мови в 11 томах