Значення в інших словниках
-
непорушний —
(який, не рухаючись, залишається в тому ж стані) нерухомий, (більшою мірою) завмерлий, застиглий, (особливо) мертвий, закляклий, задерев'янілий, закостенілий, заціпенілий.
Словник синонімів Полюги
-
непорушний —
непорушний – нерухомий Часом плутають ці прикметники у значенні російського неподвижный і не знають, якого з них краще вжити: непорушна тиша чи нерухома, нерухомий погляд чи непорушний?...
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
непорушний —
Нерухомий, г. неповорушний, о. немов закляклий, поет. незрушний; (стійкий) міцний, непохитний, несхибний; (- істину) незмінний, сталий, постійний; (спокій) абсолютний, цілковитий, незворушний; пр. НЕПОРУШНО, каменем.
Словник синонімів Караванського
-
непорушний —
див. непохитний; нерухомий
Словник синонімів Вусика
-
непорушний —
-а, -е. 1》 Який не перебуває в русі, а залишається в нерухомому стані. 2》 перен. Який не змінює свого виразу (про обличчя, погляд і т. ін.); нерухомий. 3》 Який не може бути порушений, змінений; міцний, нерушимий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
непорушний —
НЕПОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває в русі, а залишається нерухомим. Вона просиділа ввесь цей день німа й непорушна (Б. Грінченко); Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Григорій Тютюнник)...
Словник української мови у 20 томах
-
непорушний —
МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
непорушний —
Непору́шний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
непорушний —
НЕПОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває в русі, а залишається в нерухомому стані. Вона просиділа ввесь цей день німа й непорушна (Гр., І, 1963, 385); Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Тют.
Словник української мови в 11 томах
-
непорушний —
Непорушний, -а, -е Неподвижный, недвижимый. Скелі стояли непорушні над водою. Левиц. І. 96.
Словник української мови Грінченка