Значення в інших словниках
-
норма —
В самому загальному значенні – правило, приклад, керуюча основа (Н. права, суспільного життя, культурні, моральні, виробничі та ін.). В цьому значенні – Н. групові – термін використовується в соціальній психології.
Словник із соціальної роботи
-
норма —
(від лат. norma — правило) систематизована сукупність ознак мови, що сприймається як взірець для всіх мовців.
Словник стилістичних термінів
-
норма —
(поведінки) правило; (мови) стандарт; (харчів) порція, пайок; (праці) завдання; (визначена частка) квота; СПРТ. комплекс вправ.
Словник синонімів Караванського
-
норма —
-и, ж. 1》 Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. || Зразок, правило поведінки людей у суспільстві. || Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін. Входити в норму. 2》 Установлена міра, розмір чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
норма —
Міра, мірило, кількість, вимагане, наказане, належне, обов'язкове, спляноване, норма, див. модус
Словник чужослів Павло Штепа
-
норма —
НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде); // Зразок...
Словник української мови у 20 томах
-
норма —
(англ. span of management) кількість підлеглих, які підпорядковуються кожному менеджеру.
Економічний словник
-
норма —
но́рма (від лат. norma – правило, взірець) 1. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. поведінки). 2. Середня кількість, розмір чогось (напр., Н. часу, Н. опадів).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
норма —
В етиці поняття, яке визначає принципи поведінки: вимога (заборона) певної поведінки у певній ситуації, визначення обов'язку і повинності, сформульоване у відповідності з обов'язковими моральними оцінками й цінностями.
Універсальний словник-енциклопедія
-
норма —
вхо́дити (прихо́дити) / ввійти́ (прийти́) в но́рму. Ставати звичайним, відповідним до загальноприйнятих правил, установлених вимог і т. ін. Скінчилася громадянська війна. Життя поступово входило в норму (Г.
Фразеологічний словник української мови
-
норма —
I НОРМА (лат. norma — правило, взірець, міра, закон, що походить від давньогрецьк. і означає висок, масштаб, правило) — як термін вперше застосовується в будівельній справі — "справедливість косинця".
Філософський енциклопедичний словник
-
норма —
НО́РМА (установлена на певну одиницю часу або простору міра чого-небудь); ЛІМІ́Т (суворо визначена норма, у межах якої дозволяється використовувати щось).
Словник синонімів української мови
-
норма —
Но́рма, -ми, -мі; но́рми, норм
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
норма —
НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов’язковий порядок, стан і т. ін. Правові норми радянської загальнонародної держави виховують у трудящих високу ідейність, відданість справі комунізму і інтересам Батьківщини (Ком. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
норма —
рос. норма (латин. norma — правило, взірець) — 1. Загальновизнане, узаконене правило, закон, звичайний стан, що підлягає дотриманню всіма (Н. поведінки, Н. часу). 2. Середня кількість, вимір, розмір чогось.
Eкономічна енциклопедія