норма
НО́РМА, и, ж.
1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін.
Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде);
// Зразок, правило поведінки людей у суспільстві.
Його не злякались. Більше того, йому нагадали про норми поведінки, обов'язкові й для головного інженера (Ю. Шовкопляс);
// юр. Узаконене установлення.
Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства (з наук. літ.);
// Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін.
Норми літературної мови складаються історично, вони є продуктом історичного розвитку і на певних етапах мають свої відмінності (з наук. літ.);
Досконале знання мови з погляду її граматичних .. норм може і повинно бути гордістю поета (Л. Первомайський).
2. Установлена міра, розмір чого-небудь.
Зимно в бараці. Добова норма дров давно вже спалена (О. Гончар);
Бійці щедро кадили козячими ніжками – видано тижневу норму махорки (Григорій Тютюнник);
Для відкритого ґрунту норми висіву встановлюють на гектар, для закритого – на метр (з наук. літ.);
// Установлена міра виробітку.
Він був веселий, бо йому добре сьогодні працювалося на заводі і він утроє перевищив за зміну свою норму (О. Донченко);
Він вирішив для самого себе виробляти дві норми. Потім підтягти до свого рівня групу (Ю. Яновський);
// спорт. Комплекс вправ, необхідний для одержання певного розряду.
Вони прийшли сюди складати норми на значок “Готовий до праці та оборони” (В. Собко).
(1) Но́рма пра́ва – загальнообов'язкове правило поведінки людей, встановлене, санкціоноване і забезпечуване державою;
(2) Но́рма представни́цтва – кількість представників, що обирається певною групою населення в органи влади;
(3) Но́рма прибу́тку – відношення величини додаткової вартості до всього авансованого капіталу, обчислене в процентах;
(4) Но́рма ча́су – час, установлений для виконання одиниці роботи.
Витрата часу на виконання якої-небудь роботи характеризується технічною нормою часу (з навч. літ.).
△ (5) Диспозити́вна но́рма – норма права, що надає учасникам договору або судового процесу певну самостійність у визначенні їхніх взаємних прав та обов'язків.
Диспозитивні начала проявляються у диспозитивних правових нормах, які надають суб'єктам цивільного права можливість у певних межах, за своєю волею, на свій розсуд врегульовувати ті чи інші належні їм цивільні права і обов'язки (з наук. літ.);
(6) Но́рма ви́сіву – показник кількості насіння польової культури, потрібної для засівання одиниці площі й забезпечення оптимальної густоти посіву;
(7) Техні́чна но́рма – норма виробітку, встановлена з урахуванням оснащеності технікою, умов праці.
◇ Вхо́дити (прихо́дити) / ввійти́ (прийти́) в но́рму див. вхо́дити.
Словник української мови (СУМ-20)