оббреханий — Орфографічний словник української мови

оббреханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оббрехати. || оббрехано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
оббреханий — ОББРЕ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оббреха́ти; // у знач. прикм. Широкої фольклоризації зазнав інший мелодраматичний сюжет “скривдженої невинності”, споріднений з казково-новелістичним мотивом “оббреханої дівчини” (з наук. літ.); // оббре́хано, безос. Словник української мови у 20 томах
оббреханий — Оббре́ханий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
оббреханий — ОББРЕ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббреха́ти; // оббре́хано, безос. присудк. сл. Чого чекать? — Одурено гадки, Оббрехано псалми моєї віри, Знесилено кайданами заміри І стоптано найкращії квітки (Стар., Поет. тв., 1958, 98). Словник української мови в 11 томах