Значення в інших словниках
-
обличчя —
(передня частина голови людини) лице, вид, розм., інколи зневажл. фізіономія, вульг. пика, морда, рило, мармиза, (гладке, часто зі словом наїджена) будка.
Словник синонімів Полюги
-
обличчя —
ОБЛИЧЧЯ – ЛИЦЕ Збігаються у значенні "передня частина голови людини" та в переносному "загальний вигляд, обриси чогось". Тільки лице вживається в значенні "верхній, зовнішній бік предмета" (протилежне спід): на лице, з лиця.
Літературне слововживання
-
обличчя —
Лице, вид, фізіономія, вул. ПИКА, ур. лик, д. твар; П. зовнішність, вигляд, образ; (явища) зміст, суть.
Словник синонімів Караванського
-
обличчя —
див. лице
Словник синонімів Вусика
-
обличчя —
[облич':а] -ч':а, р. мн. -ич
Орфоепічний словник української мови
-
обличчя —
-я, с. 1》 Передня частина голови людини. Знати в обличчя. Маскоподібне обличчя — обличчя з відсутністю міміки та зі згладженими складками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обличчя —
ОБЛИ́ЧЧЯ, я, с. 1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Л. Укр., III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум’янцем (Гончар, III, 1959, 263); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
обличчя —
ОБЛИ́ЧЧЯ, я, с. 1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Леся Українка); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум'янцем (О. Гончар); Сучасники запам'ятали його [М.
Словник української мови у 20 томах
-
обличчя —
син. бадло, будка, вивіска, віза, гризло, гудок, дупа, картка, мармиза, мордопис, паспорт, пачка, ряха, співальник, табло, фейс, фізія, фотка. з похмілля: фішка. повне, одутле: афіша.
Словник жарґонної лексики української мови
-
обличчя —
(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави.
Фразеологічний словник української мови
-
обличчя —
ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь).
Словник синонімів української мови
-
обличчя —
Обли́ччя, -ччя, -ччю, -ччям, на обли́ччі і на -ли́ччю; обли́ччя, обли́ччів і обли́ч, обли́ччям, -ли́ччями
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
обличчя —
Обличчя, -чя с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Словник української мови Грінченка