образник —
I обр`азник-а, ч. Той, хто образив кого-небудь. II образн`ик-а, ч., зах. Божник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
образник —
ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь. Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: — Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (Руд., Вітер.., 1958, 274).
Словник української мови в 11 томах
образник —
ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь. Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: – Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (М. Руденко).
Словник української мови у 20 томах
образник —
КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина.
Словник синонімів української мови
образник —
Образник, -ка ж. = божник. Шух. І. 99.
Словник української мови Грінченка