образник

ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь.

Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: — Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (Руд., Вітер.., 1958, 274).

Значення в інших словниках

1. образник — обра́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. образник — I обр`азник-а, ч. Той, хто образив кого-небудь. II образн`ик-а, ч., зах. Божник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. образник — ОБРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто образив кого-небудь. Під загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: – Нехай і так!.. Скоріше козла полюблю, ніж тебе (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
4. образник — КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина.  Словник синонімів української мови
5. образник — Образник, -ка ж. = божник. Шух. І. 99.  Словник української мови Грінченка