обридливо —
Присл. до обридливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обридливо —
ОБРИ́ДЛИВО. Присл. до обри́дливий. Дзвінок кличе до порядку. Той самий дзвінок, який так обридливо гукав на лекції (Чумак, Черв. заспів, 1956, 150).
Словник української мови в 11 томах
обридливо —
ОБРИ́ДЛИВО. Присл. до обри́дливий. Дзвінок кличе до порядку. Той самий дзвінок, який так обридливо гукав на лекції (В. Чумак).
Словник української мови у 20 томах
обридливо —
Обридливо нар. 1) Надоѣдливо. 2) Противно.
Словник української мови Грінченка