обридливо

ОБРИ́ДЛИВО. Присл. до обри́дливий.

Дзвінок кличе до порядку. Той самий дзвінок, який так обридливо гукав на лекції (Чумак, Черв. заспів, 1956, 150).

Значення в інших словниках

1. обридливо — обри́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. обридливо — Присл. до обридливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обридливо — ОБРИ́ДЛИВО. Присл. до обри́дливий. Дзвінок кличе до порядку. Той самий дзвінок, який так обридливо гукав на лекції (В. Чумак).  Словник української мови у 20 томах
4. обридливо — Обридливо нар. 1) Надоѣдливо. 2) Противно.  Словник української мови Грінченка