обтирати

обтира́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. обтирати — -аю, -аєш, недок., обтерти і обітерти, обітру, обітреш; мин. ч. обтер, -ла, -ло; док., перех. 1》 чим, об що, від чого і без додатка. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим. || чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. обтирати — ОБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЕ́РТИ і ОБІТЕ́РТИ, обітру́, обітре́ш; мин. ч. обте́р, ла, ло; док. 1. що, чим, об що, від чого. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим.  Словник української мови у 20 томах
3. обтирати — обтира́ти но́са кому, фам. Ростити, виховувати когось. — Ви мені носа не обтирали, а на мою бесіду можете так потакувати .. Сварка починала вже ставати бійкою (В. Стефаник). обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
4. обтирати — Обтира́ти, -тира́ю, -тира́єш; обте́рти, обітру́, обі́треш, -руть; обте́р, обте́рла; обітри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обтирати — ОБТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБТЕ́РТИ і ОБІТЕ́РТИ, обітру́, обітре́ш; мин. ч. обте́р, ла, ло; док., перех. 1. чим, об що, від чого і без додатка. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим.  Словник української мови в 11 томах
6. обтирати — Обтира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. обітерти, обітру, -реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Єв. І. XIII. 5. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Чуб. V. 309. Обітре рукавом. Левиц. І. 107.  Словник української мови Грінченка