обтирати
обтира́ти
-аю, -аєш, недок., обтерти і обітерти, обітру, обітреш; мин. ч. обтер, -ла, -ло; док., перех.
1》 чим, об що, від чого і без додатка. Витираючи по поверхні, робити що-небудь сухим, чистим.
|| чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з поверхні. Обітерти сльози.
2》 Розтирати тіло з лікувальною метою шматком тканини, намоченої в якій-небудь рідині.
|| Обмивати, протираючи по поверхні якою-небудь рідиною.
3》 рідко. Робити стертим, потертим із поверхні; пошкоджувати тертям поверхню чого-небудь.
4》 тільки док., перен., розм. Призвичаїти до якої-небудь обстановки; навчити поводитися в якомусь середовищі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови