обхідник —
[оубх’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
обхідник —
-а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Монтер-обхідник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обхідник —
ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (О. Донченко); Монтер-обхідник.
Словник української мови у 20 томах
обхідник —
ОБХІ́ДНИК, а, ч. Працівник, що здійснює обхід з метою огляду, перевірки. Ще до евакуації Ганна пішла на залізницю і тепер працювала обхідником колії (Донч., VI, 1957, 193); Монтер-обхідник.
Словник української мови в 11 томах