одерев'янілий

одерев'яні́лий

дієприкметник

Значення в інших словниках

1. одерев'янілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до одерев'яніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. одерев'янілий — ОДЕРЕВ'ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до одерев'яні́ти. Анна перехрестила лоба і стояла якусь мить одерев'яніла. Ноги не могли ступити й кроку (І. Цюпа); // у знач. прикм. – Та встань-бо! – прохала Горпина і качала його одерев'яніле тіло. Яків лупнув очима, потягся (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах
3. одерев'янілий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови