одерев'янілий
ОДЕРЕВ'ЯНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до одерев'яні́ти.
Анна перехрестила лоба і стояла якусь мить одерев'яніла. Ноги не могли ступити й кроку (І. Цюпа);
// у знач. прикм.
– Та встань-бо! – прохала Горпина і качала його одерев'яніле тіло. Яків лупнув очима, потягся (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)