окупувати —
-ую, -уєш, док., окуповувати, -ую, -уєш, недок., перех. Здійснювати окупацію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
окупувати —
ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що. 1. Здійснювати окупацію (у 1 знач.). Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
окупувати —
ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
окупувати —
Окупува́ти, -пу́ю, -пу́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
окупувати —
ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати окупацію. Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 561); На початку війни [румунським] солдатам пояснювали, що війна для них закінчиться, як тільки вони окупують Бессарабію (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).
Словник української мови в 11 томах