окупувати

ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що.

1. Здійснювати окупацію (у 1 знач.).

Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (з навч. літ.);

На початку війни [румунським] солдатам пояснювали, що війна для них закінчиться, як тільки вони окупують Бессарабію (В. Кучер).

2. перен. Захоплювати, займати певне приміщення, територію.

– Вогненні комахи окупували місто Авейру на річці Тапажос. Мешканці були змушені покинути свої домівки й заховатися в лісі (Ю. Бедзик);

Підлітки окупували весь автобус.

Значення в інших словниках

1. окупувати — окупува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. окупувати — -ую, -уєш, док., окуповувати, -ую, -уєш, недок., перех. Здійснювати окупацію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окупувати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. окупувати — Окупува́ти, -пу́ю, -пу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. окупувати — ОКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати окупацію. Угорське військо в 1188 р. окупувало Галич (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 561); На початку війни [румунським] солдатам пояснювали, що війна для них закінчиться, як тільки вони окупують Бессарабію (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).  Словник української мови в 11 томах