опозиціонер

опозиціоне́р

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. опозиціонер — -а, ч. 1》 Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). 2》 Той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії і т. ін. іншим поглядам, діям і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. опозиціонер — Супротивник, протибор, див. опонент  Словник чужослів Павло Штепа
3. опозиціонер — ОПОЗИЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). Початком нового етапу стала діяльність Української робітничо-селянської спілки.  Словник української мови у 20 томах
4. опозиціонер — опозиціоне́р той, що належить до опозиції.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. опозиціонер — ОПОЗИЦІОНЕ́Р (той, хто протидіє, чинить опір кому-, чому-небудь або протиставляє свої погляди, дії тощо іншим поглядам, діям і т. ін.), ФРОНДЕ́Р книжн., ОПОЗИЦІОНІ́СТ заст. Челканов сердечно обійняв старика, свого запеклого опозиціонера (І.  Словник синонімів української мови
6. опозиціонер — Опозиціоне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. опозиціонер — ОПОЗИЦІОНЕ́Р, а, ч. 1. Член, прихильник опозиції (у 2 знач.). V конференція КП(б)У.. дала рішучу відсіч всякого роду опозиціонерам, які намагались збити КП(б)У з ленінського шляху (Іст. УРСР, II, 1957, 198).  Словник української мови в 11 томах