Орфографічний словник української мови

оскаженіння

оскажені́ння

іменник середнього роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. оскаженіння — див. лють; сказ  Словник синонімів Вусика
  2. оскаженіння — -я, с., розм. Стан за знач. оскаженіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оскаженіння — ОСКАЖЕНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оскажені́ти. Кресали всі за чергою. Дедалі все з більшим оскаженінням .. Але вогню не могли здобути (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
  4. оскаженіння — НЕСАМОВИ́ТІСТЬ (стан несамовитої людини); ШАЛ, ШАЛЕ́НСТВО, ШАЛЕ́НІСТЬ, РАЖ розм. рідко (від збудження, роздратування, гніву тощо); НАВІ́ЖЕНІСТЬ, НАВІ́ЖЕНСТВО, СКАЗ підсил. розм., ОСКАЖЕНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ННЯ підсил. розм., ОСАТАНІ́ЛІСТЬ підсил.  Словник синонімів української мови
  5. оскаженіння — ОСКАЖЕНІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. оскажені́ти.  Словник української мови в 11 томах