Значення в інших словниках
-
останній —
останній – інші – решта Прикметник останній означає “той або такий, далі від якого вже нема іншого; кінцевий”. Це антонім до слова перший, відповідає російському последний. “Останній екзамен вступниця складає вісімнадцятого серпня” (з газети).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
-
останній —
о. перший з кінця, д. послідній, (- волю) передсмертний; (шанс) єдиний; (бій) вирішальний, остаточний; (промовець) попередній; (термін) крайній, найпізніший; (- новину) найновіший; (з усіх) найгірший, поганий, послідущий, п! УПОСЛІДЖЕНИЙ; (- слова) НЕПРИСТОЙНИЙ; (з ппр. сл. цей) щойно згаданий.
Словник синонімів Караванського
-
останній —
[остан':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
-
останній —
-я, -є. 1》 Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший. || Який залишається до кінця чого-небудь. || Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
останній —
ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (прислів'я); Він пильно дивився на густу масу чорних шапок..
Словник української мови у 20 томах
-
останній —
вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук). відда́ти оста́нній по́дих. Вмерти.
Фразеологічний словник української мови
-
останній —
ВИРІША́ЛЬНИЙ (який приводить до завершення, до закінчення чого-небудь), ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ, ОСТАТО́ЧНИЙ, ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ. Полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); Був концерт... не концерт, а генеральна репетиція (І.
Словник синонімів української мови
-
останній —
Оста́нній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
останній —
ОСТА́ННІЙ, я, є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; протилежне перший. Гарно сміється той, хто сміється останній! (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах
-
останній —
Останній, -я, -є Послѣдній. Поки зберемо, то й останнє здеремо. Ном. № 10626. Хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім. Єв. Мр. IX. 35. в-останнє. Въ послѣдній разъ.
Словник української мови Грінченка