охоронець —
див. вартовий; воїн; домовик; сторож
Словник синонімів Вусика
охоронець —
[охоронеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў
Орфоепічний словник української мови
охоронець —
-нця, ч. 1》 Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. 2》 Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. || Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
охоронець —
ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь; член охорони (у 2 знач.). Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (А. Хижняк); – Пізно вже, – сказав їм Заруба.
Словник української мови у 20 томах
охоронець —
син. драб, викидайло, вишибала, ганмен, компресор, санітар, сирота.
Словник жарґонної лексики української мови
охоронець —
ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.
Словник синонімів української мови
охоронець —
ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); — Пізно вже, — сказав їм Заруба.
Словник української мови в 11 томах