охоронець

Охоронник, вартовий, сторож, ур. хоронитель, страж, (злий) цербер, (князя) гайдук, (гетьмана) сердюк; (прав) опікун, (віри) ревнитель; П. ЗАХИСНИК.

Значення в інших словниках

1. охоронець — охоро́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. охоронець — див. вартовий; воїн; домовик; сторож  Словник синонімів Вусика
3. охоронець — [охоронеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. охоронець — -нця, ч. 1》 Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. 2》 Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. || Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. охоронець — ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь; член охорони (у 2 знач.). Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (А. Хижняк); – Пізно вже, – сказав їм Заруба.  Словник української мови у 20 томах
6. охоронець — син. драб, викидайло, вишибала, ганмен, компресор, санітар, сирота.  Словник жарґонної лексики української мови
7. охоронець — ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.  Словник синонімів української мови
8. охоронець — Охоро́нець, -ро́нця; -ро́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. охоронець — ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); — Пізно вже, — сказав їм Заруба.  Словник української мови в 11 томах