очно —
присл. 1》 Внаслідок особистої зустрічі, спілкування; прот. заочно. 2》 На очному (у 3 знач.) відділенні якого-небудь навчального закладу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
очно —
О́ЧНО. Присл. до о́чний 2.
Словник української мови у 20 томах
очно —
О́ЧНО. Присл. до о́чний 2.
Словник української мови в 11 томах