очно

о́чно

присл.

1》 Внаслідок особистої зустрічі, спілкування; прот. заочно.

2》 На очному (у 3 знач.) відділенні якого-небудь навчального закладу.

Значення в інших словниках

1. очно — о́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. очно — О́ЧНО. Присл. до о́чний 2.  Словник української мови у 20 томах
3. очно — О́ЧНО. Присл. до о́чний 2.  Словник української мови в 11 томах