пакувати —
-ую, -уєш, недок., перех. 1》 Укладати, ув'язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. || Щільно укладати, звичайно закриваючи, у яку-небудь тару. 2》 Наповнювати чим-небудь, збираючи в дорогу (валізи, сумки і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пакувати —
ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, у що. 1. Укладати, ув'язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. Молодий професор був дома й працював коло важливої і забарної справи – пакував у ящики свої книжки. (В.
Словник української мови у 20 томах
пакувати —
пакува́ти 1. забиратися геть (м, ср, ст): Пакуй звідси! Ше слово – і стрілю ти в ліхтарню! (Авторка)|| = гебати ◊ пакува́ти мана́тки → пакувати 1 ◊ пакува́ти мане́лі → пакувати 1 2. швидко йти (ср, ст): Я подякував і “пакую” до крамниці.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
пакувати —
Ую, -уєш, недок. Їсти. А молодшенький принц Генрі пакує шоколад, допоки не умліє (Молоко).
Словник сучасного українського сленгу
пакувати —
ПАКУВА́ТИ (укладати, ув'язувати що-небудь у пакунок, якесь вмістище для перевезення, перенесення, зберігання), ВПАКО́ВУВАТИ (УПАКО́ВУВАТИ), СПАКО́ВУВАТИ, ТЮКУВА́ТИ (в тюки). — Док.: впакува́ти (упакува́ти), спакува́ти. Хлопці.. пакували свої пожитки (О.
Словник синонімів української мови
пакувати —
ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Укладати, ув’язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання. Петруня в конторі швидко пакує свої речі (Вас.
Словник української мови в 11 томах
пакувати —
Пакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Укладывать, упаковывать.
Словник української мови Грінченка