пакувати
ПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Укладати, ув’язувати в пакунок, паку і т. ін. для транспортування, перенесення, перевезення або зберігання.
Петруня в конторі швидко пакує свої речі (Вас., III, 1960, 351);
На палубі давали шкурам охолонути, а потім пакували їх до трюму (Трубл., І, 1955, 148);
// Щільно укладати, звичайно закриваючи, у яку-небудь тару.
Пакують гриби у решета або легкі кошики з дранки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 108);
Між яблунями — гори яблук. Це тут сортирують їх, пакують в ящики, (Головко, І, 1957, 443).
2. Наповнювати чим-небудь, збираючи в дорогу (валізи, сумки і т. ін.).
Думбадзе з Коломійцем пакували свій чемодан (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 428);
— Будівельники, як геологи, завжди вічні кочівники.. Як тільки підніметься і причепуриться місто, настав час пакувати чемодани (Літ. газ., 11.VII 1958, 1).
Словник української мови (СУМ-11)