панщанин

панща́нин

іменник чоловічого роду, істота

іст.

Значення в інших словниках

1. панщанин — -а, ч. Те саме, що панщанник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. панщанин — ПАНЩА́НИН, а, ч. Те саме, що панща́нник. Панщани зібралися біля рундука (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
3. панщанин — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу).  Словник синонімів української мови
4. панщанин — ПАНЩА́НИН, а, ч. Те саме, що панща́нник.  Словник української мови в 11 томах
5. панщанин — Панщанин, -на м. Крѣпостной человѣкъ. К. Досв. 144. О. 1862. І. 60.  Словник української мови Грінченка