парка

па́рка 1

іменник жіночого роду

пара

па́рка 2

іменник жіночого роду, істота

богиня долі

Значення в інших словниках

1. парка — див. жмут  Словник синонімів Вусика
2. парка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до пара I. 2》 розм. Те саме, що пара I. 3》 діал. З'єднані попарно в'язки, пучки чого-небудь. II -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – одна з трьох богинь долі, які від народження людини до смерті пряли її "нитку життя".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парка — ПА́РКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до па́ра¹. То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Г. Квітка-Основ'яненко); [Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб'ята в парці (І. Нечуй-Левицький). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах
4. парка — па́рка кул. вид булки (ст): Паркою звали овальну булку в противенстві до округлої, зверху понарізуваної “кайзерки”. Велика парка коштувала 2 крайцари, мала – 15 кр. А ті свіжі парки мали ту прикмету, що, коли їх здусилося, вони дуже милозвучно тріщали (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. парка — ПА́РКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до па́ра¹. То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Кв.-Осн., II, 1956, 132); [Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб’ята в парці (Н.-Лев., II, 1956, 473). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
6. парка — Парка, -ки ж. ум. отъ пара.  Словник української мови Грінченка