пелікан —
-а, ч. Великий водоплавний птах із довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Пелікан —
Один з центральних масонських символів, емблема розенкройцерських ступенів Шотландського Статуту (17 – 18°). За легендою, самка пелікана, коли їй нічим нагодувати новонароджених пташенят, розриває собі груди, щоб напоїти їх своєю кров'ю.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
пелікан —
ПЕЛІКА́Н, а, ч. Великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою.
Словник української мови у 20 томах
пелікан —
пеліка́н (грец. ηελεκάν) рід водоплавних птахів ряду пеліканоподібних. Поширені в країнах з помірним і жарким кліматом. Інша назва – баба.
Словник іншомовних слів Мельничука
пелікан —
ПЕЛІКА́Н, БА́БА заст. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Леся Українка); Острів Бабин. Колись на ньому гніздились баби — так називали тоді пеліканів (із журналу).
Словник синонімів української мови
пелікан —
ПЕЛІКА́Н, а, ч. Великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах