пелікан

пеліка́н

-а, ч.

Великий водоплавний птах із довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою.

Значення в інших словниках

1. пелікан — пеліка́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Пелікан — Один з центральних масонських символів, емблема розенкройцерських ступенів Шотландського Статуту (17 – 18°). За легендою, самка пелікана, коли їй нічим нагодувати новонароджених пташенят, розриває собі груди, щоб напоїти їх своєю кров'ю.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
3. пелікан — ПЕЛІКА́Н, а, ч. Великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою.  Словник української мови у 20 томах
4. пелікан — пеліка́н (грец. ηελεκάν) рід водоплавних птахів ряду пеліканоподібних. Поширені в країнах з помірним і жарким кліматом. Інша назва – баба.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. пелікан — ПЕЛІКА́Н, БА́БА заст. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Леся Українка); Острів Бабин. Колись на ньому гніздились баби — так називали тоді пеліканів (із журналу).  Словник синонімів української мови
6. пелікан — Пеліка́н, -на; -ка́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пелікан — ПЕЛІКА́Н, а, ч. Великий водоплавний птах з довгим гачкуватим дзьобом, яким він ловить рибу, та з еластичним шкірним мішком під нижньою щелепою. В товаристві двох гусей, Що були мов компаньйонки І в літанні помагали, Пелікан слабий прилинув (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах