переконувати

переко́нувати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. переконувати — (кого в чім) доводити кому що; (з нст. що) пересвідчувати, упевняти, упевнювати, запевняти; (діяти) умовляти, схиляти, підбивати; п-к -УЮЧИЙ, що переконує, здатний <�покликаний> переконати, ПЕРЕКОНЛИВИЙ.  Словник синонімів Караванського
2. переконувати — див. радити  Словник синонімів Вусика
3. переконувати — -ую, -уєш, недок., переконати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь. 2》 з інфін., із спол. щоб. Умовляти зробити що-небудь; схиляти до якогось рішення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переконувати — ПЕРЕКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. 1. Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. переконувати — ПЕРЕКОНА́ТИ (довести комусь що-небудь, змусити визнати щось), ПЕРЕУ́МИТИ діал., ПЕРЕВІ́РИТИ рідше; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ розм. (навівши факти). — Недок.: переко́нувати, переві́рювати, пересві́дчувати.  Словник синонімів української мови
6. переконувати — ПЕРЕКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь.  Словник української мови в 11 томах
7. переконувати — Переконувати, -ную, -єш сов. в. перекона́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Убѣждать, убѣдить. 2) Убѣждаться, убѣдиться въ чемъ по опыту. Я цього не переконав. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка